Головна / Варто прочитати / Я каліка. Чому я не повинен був народитися?

Я каліка. Чому я не повинен був народитися?

Ви не замислювалися над питанням, як почуваються люди з обмеженими можливостями, що стежать за поточною дискусією про аборти?

Вже пізно, але я все ж таки вирішив сісти на кілька хвилин до комп’ютера, щоб написати ці кілька речень. Сьогодні я прочитав, що без абортів будуть народжуватися «каліки». За мить прочитав інший коментар: «А може, замість того, щоб сперечатися про аборти, треба подумати про те, що зробити, щоби не народжувалося стільки калік? Я частково знаю відповідь, як це обмежити», — про приватні повідомлення не згадую.

Я каліка. Я людина, яка, на думку багатьох людей, не повинна була народитися! Маю генетичне захворювання: відсутність лівої ноги та кільканадцять хвороб. Маю за плечима неповних тридцять років нелегкого життя. Але не про це мова. З п’ятнадцяти років я тяжко працював, бо мої рідні не мали змоги мені допомогти. Кожну вільну хвилину я витрачав на те, щоб бути біля людей: у госпісах, онкологічних відділах, у дитячих будинках, по в’язницях, у притулках, на залізничних вокзалах, у парках, у великих корпораціях, церквах, пабах тощо. Я зустрічався з бездомними, хворими й бідними. Я зустрічався з папами, главами держав, кардиналами, відомими у світі знаменитостями, з повіями. Я зустрічався з політиками, бізнесменами та успішними людьми. З дітьми, молоддю, дорослими, старшими людьми. З віруючими і невіруючими. На моїх руках помирали діти й дорослі. Я любив і ненавидів. Як і всі, я мріяв, — і мрію досі.

Я зазнав у житті багато страждань: фізичних і духовних. Був бездомним. Пережив відкинення. Зазнав зради. Коли був маленьким хлопчиком, мій тато сказав, що я йому огидний, — це були останні слова, які я почув перед його смертю. Я засинав на операційному столі, знаючи, що вже не розплющу очей.

Багато разів я чув, що моє життя нічого не варте. Інезважаючи на все це, я не проміняв би цього життя на жодне інше, бо я дуже щасливий!!! І якби у мене був вибір, — будучи, як багато хто говорить, «зародком», я би сказав під серцем своєї мами: «Мамо! Будь ласка, дозволь мені жити! Навіть якщо ти боїшся або не хочеш, — будь ласка, дозволь мені жити. Я дам собі раду. Я не буду для тебе тягарем. Будь ласка, просто дозволь мені жити».

Ми жили скромно, якщо дивитися по-людськи, але моя мама робила все, щоби я міг злетіти, як птах. Вона дозволила мені народитися, а це вже найбільший дар. Вона вибрала життя! Моє життя!

І коли я сьогодні читаю і чую, що борються за аборти, аби не народжувалися діти‑каліки, — у мене постає питання: «Чому я не повинен був не народитися? Чи через мене хтось постраждав? Чи моя любов і серце, яке я намагаюся пожертвувати кожному, справді не заслуговують на існування? Чому є люди, які не хочуть дозволити жити таким, як я? Невже так важко йти нам по життю разом? Чи я для вас є тягарем?»

Я люблю життя. Я люблю своїх друзів. Щодня я відкриваю для себе красу світу і людини. У мене теж є почуття. Ви бачите у мене усмішку на обличчі, але повірте, я теж плачу! Коли бачу ваш біль. Коли бачу ваші страждання і сльози, й не можу вам допомогти. Я не маю багато, але у мене є любляче серце, яке я хочу вам запропонувати. Я хочу подарувати вам свій час. Чи це насправді нічого не означає?

Коли ви кричите про право на аборт — зупиніться! Озирніться довкола й подумайте, що, може, хтось, кого любиш, хтось, хто є вашим найкращим другом, хтось, кого ви цінуєте, хтось, хто віддав би все своє серце для вас, — це дитина, яка не повинна була жити. Мала бути, як це часто тепер називають, «вишкрябана». І подивіться, будь ласка, на мене! Подивіться глибоко в мої очі. Ці блакитні, заплакані очі, й скажіть мені: чи хотіли би ви, щоби мене тут сьогодні не було? Незалежно від того, що ви відповісте, — дякую, що ви прийшли в моє життя, тому що ви його частина. Його скарб.

Ґжегож Полякевич

Джерело: CREDO

Читайте також

image description

Дев’ятниця до Божого Милосердя. Pозпочинаємо молитися дев’ятницю 14 квітня 2017 року

Дорогі друзі! 23 квітня 2017 року – неділя Божого Милосердя. Запрошуємо вас підготуватися до цього свята ...

Коментарі

  1. Віктор Іванович Онищак

    Почну із слів Господа про те, що краще вам одноногим, чи одноруким увійти в Боже Царство, ніж з обома ногами, чи з обома руками бути вкиненими в геєну огненну. А ще Він казав, що Бог потрібен людям лише тоді, коли вони у біді. Тобто, хто не був у біді, той напевно до Божого Царства не потрапить. Відносно того, чому люди народжуються інвалідами. Коли Господь уклав Заповіт із людьми, то після цього сказав, що коли люди будуть дотримуватися вимог того Заповіту, його законів, заповідей, постанов, то Він поблагословить людей і між ними не буде неплідних, не буде таких, що народжують інвалідів, не буде хворих,… Виходить, що грішать здорові люди, батьки, а терплять кару їхні діти, серед яких є і каліки. А молодому Гжегожу хочу сказати так: тримайся за Бога, Він не відвертається ні від кого, Свого слова не змінює і нехай буде милостивий до тебе.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *